Періодизація та хронологія доби бронзи на території України

 
 

Періодизація та хронологія доби бронзи на території України




Бронзова доба — історичний період, котрий прийшов на заміну енеоліту (мідна доба) — перехідний період після кам'яної доби. Характеризується виготовленням і використанням бронзових знарядь праці і зброї, появою кочового скотарства, поливного рільництва, писемності, рабовласницьких держав (кінець IV — початок I тис. до н. е.). Змінився залізною добою у I тисячолітті до н. е.
 
Бронзовий вік дістав свою назву від першого здобутого людьми штучного сплаву міді з оловом, свинцем або миш'яком. Бронза була значно міцніша за мідь. Ця перевага сприяла поширенню й утвердженню бронзи як основного матеріалу для виготовлення знарядь праці, зброї і прикрас, однак цілком витіснити мідні та кам'яні вироби їй так і не вдалося. Перші бронзові вироби, виготовлені на Кавказі і Балканах, почали поширюватися на території України вже на початку II тис. до н. е. Поступово було налагоджене місцеве виробництво: у Донецькому басейні сформувався центр металургії, а в Карпатсько-Дунайському регіоні - металообробки.
 
Бронзовий вік — останній великий період первіснообщинної формації. Наприкінці його починають формуватися класові суспільства. У межах Східної Європи вік бронзи датується II — початком І тисячоліття до н.е. На півдні України він змінюється кіммерійсько-скіфським періодом ран¬нього залізного віку.
 
Бронза є першим штучним металом: вона являє собою сплав міді й олова (інколи олово замінювали сурмою або миш'яком). Бронза витіснила мідь, бо знаряддя з неї були твердішими за мідні. Перевага бронзи над міддю полягає також у значно нижчій температурі плавлення. Температура плавлення бронзи становить 800-900°, а міді — понад 1000° С.
 
Бронзу плавили в печах — горнах, у невеликих гостродонних товсто¬стінних глиняних тиглях. Розливали по формах глиняними ложками — ллячками. Форми-матриці виготовляли, здебільшого, з м'якого каменю. Кожна матриця складалася з двох половинок, на яких вирізалася форма речі. Існував ще спосіб лиття по восковій моделі у глиняних формах.
 
Загалом, у більшій частині світу бронзовій добі передувала доба неоліту, проте в деяких регіонах епосі бронзи передував перехідний період від неоліту до бронзової доби — енеоліт (мідно-кам'яний вік). Поряд з цим, деякі регіони перейшли до залізної доби, оминувши бронзовий вік.
 
Хронологічно поділяють бронзову поділяють на:
  • ранню бронзову добу;
  • середню бронзову добу;
  • пізню бронзову добу.
У ранній період бронзового віку зона архнологічних культур з використанням бронзових знарядь праці охоплювала 8—10 млн. км², а наприкінці епохи брози площа цієї зони досягла 40—43 млн. км².
 
Місцем першого застосування металевих знаряд праці став Близький Схід, де мідь була відома з 4-го тисячоліття до н. е. У кількох районах Передньої Азії з'явились і перші вироби з бронзи. Найранніші бронзові вироби з домішками олова, датовані кінцем 4-го століття до н. е., були знайдені в Ірані. Бронзові вироби з домішками арсену вироблялись в Анатолії та на Кавказі на початку 3-го тисячоліття до Різдва Христового. В той же час, деякі вироби Майкопської культури датовані серединою 4 — серединою 3 тисячоліття до н. е.
 
У першій половині 4 тисячоліття до н. е. відбувся розпад Балкансько-Карпатської металургійної провінції та формування близько 35—33 ст. до н. е. Циркумпонтійської металургійної провінції, що стало фактичним початком бронзової доби. Циркумпонтійська металургійна провінція, яка у ранню та середню бронзову добу була найголовншим осередком виробництва бронзи, поширювалась на міднорудні центри Південного Кавказу, Анатолії, Балкано-Карпатського регіону, Егейських островів. На захід від неї функціонували гірничо-металургійні центри Південних Альп, Іберійського півострова та Британських островів, а на південь та південний схід — існували бронзові культури Єгипту, Аравії, Ірану та Афганістану.
 
З початком бронзової доби сформуались 2 основні блоки спільнот Євразії: південніше гірського поясу від Саянських гір через Кавказ, Карпати до Альп сформувались спільноти із землеробсько-тваринницьким господарством, складною соціальною структурою, на основі якої з'явились міста, писемність та держави. На північ від гірського поясу у Євразійських степах сформувались спільноти кочових скотарів.
 
У середню бронзову добу (26/25 — 20/19 ст. до н. е.) регіон використання бронзових знарядь праці поширюється, головним чином у північному напрямку. В цей час ще зберігається домінування Циркумпонтійської металургійної провінції на іншими регіонами виробництва бронзи.
 
На зламі 3 та 2 тисячоліть до н. е. відбувається розпад Циркумпонтійської металургійної провінції. Разом з тим починається пізній етап бронзового віку. Формується ряд нових металургійних провінцій. Серед них найбільшою була Євразійська степна металургійна провінція (близько 8 млн. км2), яка успадкувала традиції Циркумпонтійської металургійної провінції. На південь від неї функціонувала Кавказька та Ірано-Афганська металургійні провінції, які були невеликими за площею охоплення, але відрізнялись різноманіттям форм виробів та характером сплавів. На території від Саянських та Алтайських гір до Індокитаю сформувались виробничі центри Східно-Азіатської металургійної провінції. Висоякісні вироби різноманітних форм, які здебільшого зосередені у великих та численних скарбах, вироблялись Європейською металургійною провінцією, яка охоплювала території від Північних Балках до Атлантичного узбережжя Європи. На південь від неї розташовувалась Середземноморська металургійна провінція, яка відрізнялась від Європейської технологією виробництва та формами виробів.
 
Саме у пізню бронзову добу сформувалися протоміські центри, які функціонували в умовах економіки зрошувального землеробства. Водночас у степах Євразії склалися переважно іраномовні спільності скотарів, які у цю добу переживали свій розквіт. Посилилися контакти з мешканцями лісової зони, на прикордонні з якою склалися змішані культури.
 
У 13—12 століттях до н. е. відбувається розпад та зміна культур практично на всьому просторі Євразії від Аталантики до Тихого океану, і протягом кількох століть — до 10/8 ст. до н. е. відбуваються значні переселення народів. Цей період отримав назву катастрофи бронзової доби. Одночасно починається перехід до залізної доби. Найдовше зберігались осередки культур бронзової доби у Атлантичній Європі, на якій розселялись кельтські племена.
 
Умовно бронзовий вік поділяють на три періоди: ранній (ХХ-ХУ ст. до н.е.), середній (ХУ-ХІІ ст. до н.е.) і пізній (XII-VIII ст. до н.е.). Куль-тури цих трьох періодів виявлено як у степовій, так і в лісостеповій части¬нах України.
 
Карта розселення племен на Україні і суміжних територіях була досить строкатою. За найновішими даними, протягом II тисячоліття до н.е. в межах України виділяється близько 20 археологічних культур. За типом господарства, етнографічними і територіальними ознаками їх можна поділити на три основні групи, а саме:
  • скотарські і землеробсько-скотарські культури лісостепового Правобережжя, Полісся, Волині і Прикарпаття;
  • група культур скотарських племен Північного Причорномор'я, Приазов'я та Лівобережжя;
  • культури Закарпаття.


Создан 14 апр 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником