мамай сурка

 
 

мамай сурка




Мамай-Сурка


 

Ґрунтовий могильник Мамай-Сурка розташований на високому мисі, створеному Каховським водосховищем і лівим берегом р. Мамай-Сурка. Перші свідчення про руйнацію некрополя у с. Велика Знам’янка Кам’янско-Дніпровського району Запорізької області надійшли в 1956 р. Рятівні систематичні роботи на ґрунтовому могильнику Мамай-Сурка стали проводитися співробітниками археологічної лабораторії ЗНУ з 1989 р. Розкрита площа складає більше 7.000 кв. м. На 2007 р. на пам’ятці досліджено 1163 поховання, 67 відсотків яких мали поховальний інвентар: особисті прикраси, предмети побуту та культового призначення. Особисті прикраси представлено кільцями з нашивними бляшками, сережками, перснями, браслетами “болгарського типу”. Серед побутових речей – залишки тканин і шкіри (халата і головної пов’язки з “дігамними” хрестами), ґудзики, кістяні футляри для голок, рибальський гачок, ножі, кресала, жорна. Нумізматичний матеріал представлений джучидськими монетами 40 – 60-х рр. XIV ст. Серед категорій культових речей – хрести-складні (енколпіони), хрест-жезл, образок, натільні хрестики.

За знахідками могильник датовано кінцем XIII – рубежем XIV-XV ст. Антропологічний аналіз свідчить про неоднорідний склад населення некрополя Мамай-Сурка. В його складі – алани і болгари, нащадки населення Хозарського каганату; слов’яни, вихідці з Середнього Подніпров’я й алани Північного Кавказу.

Наявність у похованнях некрополя східного кочівницького і давньоруського інвентарю відображає історичну ситуацію цього регіону в золотоординський період. Знаходячись поблизу водної переправи через Дніпро, людність, що залишила могильник Мамай-Сурка, брала активну участь у посередницькій торгівлі Сходу і Заходу, Русі і міст Кримського півострову. Це відбилося на різноманітності знайденого інвентарю, походження якого пов’язане з Китаєм, Середньою Азією, Іраном, Північним Кавказом, Нижнім Поволжям, Подонням, Руссю, Кримським півостровом, Францією.

Значний за кількістю поховань могильник, наявність у регіоні синхронних ґрунтових могильників спростовують сталі уявлення про степи Причорномор’я і Приазов’я як про “Дике Поле” часів Золотої Орди. Разом із цим, на могильнику Мамай-Сурка досліджено 67 господарчих комплексів, частково перекритих похованнями. Попри те, що більша частина території могильника зруйнована водами водосховища, вже сьогодні маємо підстави стверджувати про наявність у цьому місці значного протоміського або міського центру, населення якого перебувало в залежності від золотоординської адміністрації. Наявність у похованнях великої кількості виробів із срібла, золота, напівкоштовного каменю свідчить про привілейоване становище людності цього населеного пункту.

Вивчення могильника Мамай-Сурка дозволить розкрити одну зі слабо досліджених сторінок історії Півдня України.

З 1989 р. по 2005 р. на Мамай-Сурці проходили археологічну практику студенти історичного факультету ЗНУ.



Создан 13 апр 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником