сальтівськи городища

 
 

сальтівськи городища




Салтівська культура

Салтівська культура була поширена у степах та лісостеповій смузі Прикаспію, Нижнього Поволжя, Подоння та Східного Криму. На території

України її пам'ятки охоплюють переважно басейн Сіверського Дінця у межах Харківської, Донецької та Луганської областей (рис. 19).

Салтівська, або солтівсько-маяцька, культура стала об'єктом дослідження на початку XX ст., коли у басейнах Дона і Сіверського Дінця почали досліджувати Маяцьке городище, Салтівський катакомбний та Зливкинський ямний могильники (розкопки В. О. Бабенка, В. О. Городцова, М. О. Макаренка). Великий внесок у дослідження цих пам'яток зробили також Д. І. Ба галій, О. С. Федоровський та ін. У передвоєнний та повоєнний періоди були проведені розкопки на городищах: Правобережному і Лівобережному Цимлянських, Саркельському, Маяцькому, Верхньосалтівському (М. І. Артамонов, І. І. Ляпушкін, С. О. Плєтньова, Д.Т. Березовець); могильниках: Волоконівському, Нетайлівському, Дмитрієвському, Сухогомольшанському та інших пам'ятках у Подонні та Криму (С. О. Плєтньова, В. К. Міхєєв, І. А. Баранов, К. І. Красильников та ін.). На сьогодні відомо близько 1000 пам'яток. Серед них кочові та сезонні стійбища, постійні поселення, городища, оточені земляними валами і ровами, замки з кам'яними стінами, міста, а також підкурганні поховання, ямні та катакомбні могильники з інгумаціями та кремаціями.

Прикладом потужної фортеці є Верхньосалтівське городище, розташоване поруч із могильником площею 120 га і великим неукріпленим посадом. Воно поділялось на дві частини й було обнесене земляним валом та ровом. Цитадель у південній частині городища мала прямокутну форму. її розміри — 140 х 100 м. Очевидно, стіни цитаделі з кам'яними баштами сягали 10—12 м у висоту і 4 м у ширину. З обох сторін вони були облицьовані прямокутними плитами вапняку.

Своєрідним салтівським форпостом на слов'янській території було Битицьке городище, про що йшлося вище. Значна кількість знарядь, прикрас і зброї представлена речами волинцевських і салтівських типів. Городище було також центром гончарного виробництва: саме тут виготовлялися горщики "волинцевського типу" з високими вертикальними вінцями, прикрашені пролощеними і врізними лініями.

 

У 2000му році розпочато дослідження салтівського археологічного комплексу у м. Вовчанську Харківської обл. Його було відкрито на початку XX ст. Складається він з городища та чотирьох навколишніх селищ.

Головною метою досліджень 1994 р. було вивчення захисних споруд та північно-східного кута селища № 2. При розкопках останнього було виявлено два поховання по обряду інгумації, у ямах.

Головну увагу було приділено вивченню фортецій городища. Для цього було зроблено три розрізи : з південної, західної та північної сторони. З’ясувалося, що городище налічувало три смуги захисту. Зовнішня та середня являли собою рови та вали.

Головним у системі захисту цього городища було центральне коло – цитадель. Ширина її фундаменту сягала 6-8 м. Цитадель мала складну конструкцію – зовнішній та внутрішній панцирі з внутрішньою засипкою.

Зовнішній панцир створювався на основі плетеної огорожі, яка мала глиняну обмазку. Для зміцнення цієї огорожі її ставили на глиняний фундамент, а внизу обкладали камінням. Внутрішній панцир створювався наступним чином. На похований грунт вкладали шар глини із рваним пісковиком. Цей шар перекривався шматками рваної крейди, потім насичувався водою та затрамбовувався. Поверх його знов накладався шар глини. Найбільш верхні конструкції були зруйновані сучасною оранкою.

Простір між двома панцирами заповнювався сумішшю з дрібного крейдяного щебеня, глини та гумусу. В заповненні стіни цитаделі знайдені поодинокі шматки середньовічних гофрованих амфор.

Найбільшу цікавість викликають матеріали по дослідженню цитаделі з північного напольного боку (рис. 1). Тут вона мала найбільшу збереженність. Зовнішній панцир із рваного пісковику покоївся на шарі сирої глини без фундаменту. Ніякої плетеної огорожі тут не спостерігалося. Внутрішній панцир було створено також без фундаменту на глиняній підкладанці. Кам’яна пісковикова вимостка мала загальну ширину біля 1,5 м. В одному місті спостерігався контрфорс для її зміцнення. Серед рваного каміння інколи зустрічалися паралелепіпедно обтесані блоки зі слідами обробки долотом.

Поблизу внутрішнього панцира простежені залишки фундаменту пристінних будівель. Призначення їх поки не з’ясоване. В одному з них була невелика господарча яма із золистим заповненням.

Роботи тільки розпочато. І ми впевнені, що ця пам’ятка ще порадує нас цікавими знахідками.



Создан 13 апр 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником