9-10 лекції

 
 

9-10 лекції




Лекція 9. 4 Л. ] О
ІНДІЯ ЗА ДОБИ АРІЙСЬКОЇ ІНВАЗІЇ.
Індостан до появи аріїв. Цивілізація Хараппи та її загибель. Шляхи та час
проникненя арійських племен в долину р. Інд. Арії часів завоювання
батьківщини. Писемні джерела. Веди. Рігведа. Санскрит - мова давніх аріїв.
Соціальний устрій. Варни. Релігія. Пантеон богів.
1. Індостан до появи аріїв. Цивілізація, Хараппи та її
загибель. $^ і^ ^^ ^
Індійський субконтинент є нині одним з найщільніше заселених регіонів
Землі де проживає понад 1200 млн. осіб або ж кожен п'ятий мешканець
планети. Нині цей простір розділено між такими державами як Індія, Пакістан,
Бангладеш, Цейлон, Непал, Бутан. Саме в той життєвий простір у 2-й пол. II
тис. до н. є. вдерлися арійські племена і, зрештою, нав'язали аборигенним
дравідійським племенам свою ментальність і культуру.
Доарійська історія субконтиненту була самобутньою та самодостатньою,
сягнувши вже у III тис. до н. є. рівня цивілізвції. її осередком стала родюча
долина р. Інд та її приток на заході субконтиненту. Там на базі енеолітичної
культури Мергара склалася цивілізація Хараппи (2400-1800 рр. до н. є.),
віднесена до вузького кола первинних (Массон, 1989, с. 177-199). Цивілізаційна
відповідність простежується за трьома принциповими ознаками: наявність міст,
писемності та гончарського кола. Позаяк писемність Хараппи лишається досі не
розшифрованою, то ця культура характеризується здебільшого археологічними
матеріалами. Відкрита у міжвоєнний період XX ст. розкопками у Мохенджо-
даро на р. Інд (від 1922 р.) та Хараппа (30-ті рр.) зусиллями британських
археологів (Д.Маршал, Е.Маккей, М.С.Вотс).
Нині відомі понад 1000 поселень цієї цивілізації. Серед них
виокремлюються два великих міста - Хараппа та Мохенджо-Даро та містечка
("городки") площею 5-12 га (Калібанган, Лотал, Котаді та інші). Серед ознак
цивілізації Хараппи: міста з обводними стінами та вуличним плануванням,
цегляна архітектура, мідні та бронзові знаряддя праці, мальована кружальна
кераміка, яскрава дрібна пластика, таблетки з письменами, модельки возів на
дискових колесах. Протодравідійською, ймовірно, була мова носіїв цієї
цивілізації. її відзначав високий рівень благоустрою та організації внутрішнього
простору міст. Цивілізація Хараппи була відомою у Месопотамії під назвою
Мелухха від XXIV ст. до н. є.
Мохенджо-Даро: площа - 260 га, кількість жителів - 35-41 тис. чол., за
різними підрахунками. Цитадель на горбі та нижнє місто. Система міської
каналізації чи не найдавніша в світі. Будинки споруджували з обпаленої цегли.
Причини загибелі цивілізації Хараппи лишаються нез'ясованими.
Спочатку такою вважали вторгнення аріїв, але археологічного підтвердження
вона не знайшла. Між загибеллю давніх міст в басейні Інду і появою аріїв існує
часова лакуна (хіатус) у декілька сотень років. Об'єктивною причиною загибелі
Хараппи можна вважати існування у неконкурентному середовищі на віддалі
від інших осередків перших цивілізацій. Арії просто не встигли вдихнути в неї
нове життя.
2. Шляхи та час проникненя арійських племен в долину р. Інд.
Шляхи та час проникненя аріїв на субконтинент лишаються предметом
жвавої дискусії. Для остаточного розв'язання цього питання бракує доконаних
фактів. Проте, переважає думка, що вже у другій половині II тис. до Хр. арійські
племена просочуються в долину Інду й поступово утверджують свій контроль
на субконтиненті. Шлях аріїв проліг з степів Південно-Східної Європи, через
напівпустелі Казахстану та Узбекистану, гірські перевали Паміру та Гіндукушу
(Таджикистан, Афганістан) в долину Інду. Існує й інша гіпотеза, згідно якої арії
попрямували до Індії з Переднього Сходу, де засвідчено присутність арійських
династій та імена їхніх божеств від середини II тис. до Хр., через Іранське
нагір"я.
2. Арії часів завоювання батьківщини.
Арійська проблема це сукупність питань, пов'язаних з генезою та
розселенням індоіранських (арійських) племен від часу їх виділення з
індоєвропейської спільноти до проникнення в країни, де вони мешкали в
історичний період.
Термін арій чи арья означає «повноправна людина» чи «благородна
людина» на відміну від підкорених неповноправних племен Індостану. Певний
час аріями (арійцями) називали народи, належні до індоєвропейської мовної
сім'ї, що зрештою вилилося в расистські теорії німецького нацизму про
зверхеість «арійської раси» над усіма іншими племенами й народами. Нині
термін «арії» застосовується по відношенню до племен та народів, що
спілкуються індоіранськими мовами - східною гілкою індоєвропейських мов.
Індологи радянської школи, пам'ятаючи нацистські акценти арійської
проблеми, доволі обережно підходили до оцінок арійського вторгнення на
субконтинент Індії. Вони вважали, що мали місце декілька хвиль мирного
розселення арійських племен, які поступово вживлювалися у місцеве етнічне
середовище. Прийняти таку ідилічну картину не дозволяють писемні свідоцтва
- гімни Рігведи, час складання яких відносять до 2-ї пол. - кінця II тис. до н. є.
Адже мова в них йде про загони воїнів-колісничих, що підкорили місцеве
населення і захопили владу в завойованій країні. Рух аріїв організували і
здійснили представники амбітних харизматичних кланів. Які так чи інакше
встановили новий порядок спочатку в Пенджабі, а далі - на субконтиненті
загалом.
Проблемою у вивченні арійської спадщини є відсутність надійних
археологічних джерел доби арійського завоювання батьківщини. Тому
доводиться здебільшого покладатися на ведійські джерела, що не мають
вузького датування. Першою достовірно арійською археологічною культурою
вважається культура сірої мальованої кераміки (1200-500 рр. до н.е.). Автором
такої ідентифікації виступив індійський археолог Б.Б.Лал у 50-ті рр. XX ст.
Культура сірої мальованої кераміки поширена у Східному Пенджабі, Харьяні та
верхів'ях Гангу та Джамни. Одне з поселень знаходиться в межах сучасної
столиці Індії - м. Делі. Рання фаза цієї культури, датована третьо. Чверт. II тис.
до н.е., співставляється з добою Рігведи. Тоді арії ще не знали заліза,
кристуючись мідними знаряддями праці, займалися переважно скотарством,
жили в бамбукових хижах круглої та напівкруглої форми на ніжках малими
сім'ями з 7-9 осіб. Вони розводили велику та дрібну рогату худобу та коней,
особливо вшановуючи останніх. Відправляли культи вогню, коня та птахів.
Обряд поховання був біритуальний (інгумація та кремація). Кераміка була як
ліплена, так і гончарна. З часом відзначається перехід до глиняних будівель та
цегляних, що можна розглядати як певне відродження хараппської традиції.
На пізньому етапі розвитку (перша пол. І тис. до н.е.) арії знайомляться з
навичками обробки залізної руди, будують невеликі укріплені поселення з
цегляними будинками, проте обпаленої цегли (досягнення Хараппи) вони ще не
знають. Зростає роль землеробства, з'являються посіви рису. Процес урбанізації
серед аріїв тоді ще не розпочався.
На середину І тис. до н. є. завершується так зв. ведійський період,
відбувається остаточна інкорпорація аріїв в індійську культуру, як синтез
прийшлого (арійського) та місцевих (дравідійських, мундських та ін.)
компонентів.
3. Писемні джерела. Веди. Рігведа. Санскрит - мова давніх
аріїв.
Сукупність знань індуса-арія щодо світу складали чотири веди:
Рігведа - веда гімнів,
Самаведа - веда наспівів,
Яджурведа - веда жертовних формул,
Атхарваведа - веда Атхарванів (жерців).
Найдавнішою писемною пам'яткою аріїв є "Рігведа". Час оформлення
гімнів "Рігведи" в єдиний цикл орієнтовно датується ХШ-ХІ ст. до н. є. і
відбувався вже на теренах Індії, в басейні Інду. Творення ж окремих гімнів
розпочалося ще на прабатьківщині.. Саме в гімнах містяться цікаві відомості
щодо прабатьківщини аріїв. Рігведа поціновується як "великий початок
індійської літератури і культури" (Т.Єлізаренкова). Вражає величезний обсяг
гімнів Рігведи, що сукупно перевершують поеми Гомера узяті разом.
Слово "веда" буквально означає священне знання (пор. укр. "відати"), а
Рігведа - веда гімнів - культова пам"ятка.
Мова санскрит, індоєвропейська за походженням, є базовою
літературною мовою давньої та середньовічної Індії. Нею викладено "Велику
традицію" буддизму-індуїзму. Визначено три стадії розвитку санскриту -
ведичну, епічну та класичну.
4. Соціальний устрій. Варни.
Суспільство аріїв, засвідчене гімнами Рігведи, складалося з трьох станів
(варн): брахманів, кшатріїв та вайш'їв. Четвертий стан складався із залежних
людей (шудрів), що не були аріями й репрезентували підкорене тубільне
населення. Системи каст, в сучасному розумінні цього слова, в суспільстві
Рігведи ще не існувало. Названі соціальні групи називалися словом варна
(колір), можливо мався на увазі колір шкіри належного до тієї чи іншої варни.
Так варна білошкірих аріїв протиставлена варні дасью (чорношкірих). Розподіл
на чотири варни відбувся пізніше й зафіксований лише одного разу в пізньому
гімні Рігведи (X, 90). Певною мірою соціальну структуру аріїв уособлював
образ Пуруші - антропоморфізованого втілення Космосу.
Опис Пуруші: «Його рот став брахманом, його руки зробилися раджанья,
його стегна вайш'я, із ніг народився шудра». Прообраз такого соціуму
символічно відтворюють зображення на Керносівському ідолі. Існує
припущення, що касти були місцевим витвором соціальної структури
доарійського населення, а їх поєднання з варнами стало результатом
консолідації індійського суспільства начолі з аріями.
Вищими верствами арійського суспільства були жерці (брахмани), тобто
ті, хто молиться та кшатрії (воїни-вожді). їх вважали обраними (від слова
«вар»). Формально брахмани вважалися найвливовішою верствою, позаяк від
них залежало процвітання племені, проте вони й самі залежали від кшатріїв, які
сплачували їм десятину (дакшина) за службу. Служби проводилися на
відкритих вівтарях на підвищеннях, які виразно асоціюються із степовими
курганами. До варни брахманів належали також поети-жерці «ріші». Існувала
відпрацьована система передачі гімнів від покоління до покоління жерців, що й
допомогло зберегти гімни Ріі|іеди до сьогодення. Проте поетом міг стати також
кшатрій чи вайш'я. Усе вирішували здібності. Кастової системи, як такої, ще не
існувало. Вона з'являється вже за періоду пізніх вед.
Кшатрії (від слова «кшатра» - «влада») якраз і складали згадувані
харизматичні клани чиїм життєвим стимулом було захоплення та організація
влади. Інша назва цієї верстви - «раджанья» - «пов'язаний з царем».
Вайш'я («віс» - «плем'я») складалося із скотарів та землеробів. З часом
до них долучалися ремісники. Усі три верхні варни складали народ (народи)
аріїв.
Основним типом відносин між аріями та місцевим населенням за
періоду Рігведи була війна. Маючи колісницю, арії перемогли багатших і
розвиненіших культурно темношкірих аборигенів (даса, дасью). Шанс перейти в
стан аріїв у даса, за часів Рігведи, ще був.
5. Релігія. Пантеон богів.
1028 гімнів Рігведи є джерельною базою для вивчення релігії аріїв,
політеїстичної за своєю сутністю.
Акт творення: спочатку були істоти «асура» (жива сила) і серед них
демон Врітра (покрова). Дану (стисненя) була матір»ю Врітри. Звідсі його друге
ім'я - Данава. Це демон жіночого походження, що не мав «батька». Данави
(ракшаси, дайтьї) - спільники Врітри й, загалом, негативні сили.
Інша група асурів - Адітья (необмеженість) - діти богині Адіті. Лідером
Адітьїв виступає Варуна. Це духи добра - позитивна сила. Війна Адітьїв з
Данавами стає базовою канвою ведійського епосу та релігії.
Центральною фігурою арійського пантеону виступає Індра, особі якого
присвячено найбільше гімнів. Індра - син Неба і Землі (син сили). Він
народився з боку Матері (як гілка дерева), подібно до Будди. Спочатку жив
потаємно і лише випивши священного напою - соми, принесеного орлом,
набуває сили. Він розділив Землю та Небо, наповнивши собою простір поміж
ними і створивши таким чином світ для людей. Індра був останнім сином Землі.
Його брати і сестри: Ушас - богиня вранішньої зорі, близнюки Ашвіни.
Індра ставить умову, щоб його обрали царем богів і лише по тому
виходить на двобій з демоном зла - Врітрою. Тваштрі - ремісник богів -
викував для Індри зброю - ваджру (громову стрілу). Зрештою, випивши три
кубки збуджуючого напою - соми, Індра вступає у двобій з Врітрою. Йому
допомагали Рудра та Марути - божества бурі. Індра перебив ваджрою хребет
Врітрі, а потім убив і його матір - Дану, що впала на тіло сина. З розпанаханого
нутра Врітри вийшли космічні води. Вони залили тіло Врітри (свого
поверженого господаря) і проголосили Індру своїм царем. Будучи вже
вагітними, води народили Сонце.
Є припущення, що місцем легендарного двобою Індри та Врітри було
Дніпровське Надпоріжжя (В.Отрощенко, Л.Клейн).
Земля, небо та повітряний простір - три сфери на які поділявся світ
людини ведійської доби.
Акт творення - виділення Сата з Асата (Сущого з Несущого). Асат
уособлював підземний світ з його демонами. Туди потрапляють душі людей.
Сат поділявся на три верхні сфери. На кам'яному склепінні Неба було проорано
канал для Сонця. На небо ж піднялися Космічні води, звідки вони зрошували
Землю дощем. Так космічний механізм запустили у дію, а різні боги керували
його окремими функціями. Ріта (приведена до руху) - сенс космічної істини чи
порядку. Контролював Ріту Варуна, що сидів на небесах.
Індра вчинив акт творення, спустившись на Землю і здійснивши танок.
Піднятий його стопами пил знаменував запліднення Землі. Чи не тому арії
надавали такого великого значенні стопі? Далі боги вчинили офіру, під час якої
виголошували імена різних речей та живих істот, які моментально набували
плотських обрисів.
Нарешті - вінець творіння богів - людина. Перша людина була сином
Вівасата (Сонця) та доньки Тваштара Саранью. її першою дією стала офіра
богам, щоб ті не забували про виконання своїх функцій. Першолюдиною
(першим, хто помер) був Яма. Він відкрив шлях людям у потойбічний світ і став
володарем царства небіжчиків. Його партнером була сестра-близнюк Ямі, тобто
людство започатковане шляхом інцесту. З часом, коли інцест було засуджено й
заборонено звичаєвим правом, цей сюжет завершується пропозицією Ямі
ЗДІЙСНИТИ ІНЦеСТ, Обурено ВІДКИНУТОЮ ЯМОЮ.



Создан 16 дек 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником